Навчання

Системне мислення: взаємозвʼязок, навчання, упередження

Landscape with Cylindrical Tower Anonymous, Italian, Roman-Bolognese, 17th century

«У кожного своя правда». Пейзаж з циліндричною вежею. Невідомий, Італія, 17 сторіччя.

Я став жертвою лінійного мислення. Протягом трьох тижнів я складав щоденний детальний план справ, відхиляючи усе, що заважало вивчати ДжаваСкрипт. Результат не забарився — стосунки з близькими стали сухі, зникло натхнення, зайняття спортом стали нестабільними. Зробивши невеличке дослідження, зрозумів, що, плануючи тиждень, забув про взаємозвʼязок подій.

Взаємозвʼязок подій — це коли а впливає на б, а б в свою чергу впливає на а. Важко було зрозуміти, що наслідки, які спостерігав, були результатом инших рішень. Тому протягнув лише три тижні. Якби я одразу увімкнув системне мислення, то вирахував би свою поразку ще до того, як почав складати плани.

Що таке системне мислення

Люди роблять багато помилок, бо дивляться на проблеми лінійно. Наприклад, згадаємо гонку озброєнь між Совєтським Союзом та Америкою.

  • Коли США дізнавалися про нову ракету комуністів, починали наздоганяти та будувати власні ракети;
  • Коли ж Совєти дізнавалися про космічну кампанію американців, починали власні космічні програми.

Тобто причинно-наслідковий зв’язок здається лінійним та має такий вигляд:

А — впливає на Б.

Ц — впливає на Д.

Насправді ж, реальність складається з циклічних причин-наслідків, які лише здаються прямими лініями. Щоби зрозуміти, що таке цикл звʼязку, розглянемо просту справу: наповнити склянку водою. Звичайне лінійне мислення підказує, що справа виглядає так:

Рука – кран – склянка – вода

Насправді ж, коли ми наповнюємо склянку водою, то стежимо за рівнем води. Коли вода досягає бажаного рівня, ми повертаємо ручку крана, все ще тримаючи склянку. Тобто процес «наповнити склянку водою» — це процес регуляції рівня води, який складається з пʼяти змінних:

  1. бажаний рівень води у склянці
  2. рівень води у склянці у конкретний момент
  3. різниця між бажаним та теперішнім рівнями
  4. позиція ручки крана
  5. сила потоку води

Ці змінні складаються у замкнутий цикл взаємопов’язаних причин-наслідків. Звичайна лінійна справа стає процесом з широкими концепціями. Це називається системне мислення. Воно дивиться на одну подію і оцінює на що вона впливає та що впливає на неї.

Ми з дитинства знаємо про причину й наслідок, але мало над тим розмірковуємо. Тож спробуємо подумати зараз.

Як навчитися системному мисленню

Щоби вийти з матриці лінійного світогляду, треба навчитися бачити кільця взаємозвʼязків. Це перший крок до перебудови мозку.

Кожна частка розповідає окрему історію усього процесу. Відстежуючи ледь помітні лінії впливу, ми можемо побачити повторення шаблонів та поведінки, що з рештою покращує чи погіршує стан системи загалом. Кожен невеликий елемент кола свідчить про взаємозвʼязки.

Позиція ручки крану регулює потік води. Будь-яка зміна цієї позиції відібʼється на рівні води у склянці та на витраченому часі. Проте, лінії звʼязків ніколи не існують окремо — завжди є попередник.

У прикладі з водою, початок дії — бажання випити води. Воно призвело до процесу: регулювання ручки крану, який регулює потік води, який змінює рівень води у склянці. Коли склянка заповнюється, мій мозок сприймає рівень води і контролює руку, яка контролює ручку крана, який регулює потік води.

Виходить, що я — причина зростання рівня води у склянці. Можемо сміливо додати у цей процес нову частину: мій мозок контролює руку, а рука контролює кран, який контролює потік води у склянку. Здається правильно. Хоча тут є помилка, яку ми звикли не помічати. Насправді, така система «від мозку до склянки» описує лише половину усього процесу в одному напрямку — лінійному.

Розумію, здається якась маячня. Тільки зрозуміли, що таке системне мислення і знову не те. Але вже близько до вирішення. Бо існує друга частина процесу: рівень води у склянці контролює мою руку. І ось тут момент істини: це речення таке ж вірне, як і попереднє «я контролюю рівень води». Так що маємо:

Я контролюю рівень води

Вона контролює мою руку

Окремо, два ці твердження однаково незавершені, але на диво правдиві в залежності від того, з якої сторони дивитися: з моєї, чи зі склянки. Важко недооцінити розділення на точки погляду, адже люди бачать більшість подій як окремі лінійні випадки, а не частини величезного кола подій. В цьому розділенні схований корінь багатьох проблем, з якими ми стикаємося у житті.

На жаль, ми усі змушені думати лінійно. Навіть наша мова не може висловлювати глибинно повʼязані процеси, а спроби їх описати призводять до ще більших непорозумінь. Нам легше та зручніше описувати проблеми лінійно, не зважаючи на те, що мало вплив на проблему, на що вона впливає, та на що буде мати вплив вирішення проблеми.

Як егоїзм шкодить мисленню

Інша проблема системного мислення — егоїзм, коли «я» — центр усіх подій. Речення: «я наповнюю склянку води» свідчить, що людина — центр справи, відправна крапка реальності.

З точки зору системного підходу, людина — одна з частин повʼязаного процесу, а не центр. Такий підхід справляє неймовірне враження і перебудовує свідомість.

Більшість філософських шкіл вчать про те, що людина — не центр всесвіту, а батьки вчили нас не брати на себе багато. Зрозуміло, що важко знайти порозуміння, коли дві сторони переконані, що винний инший.

Порівняємо два підходи:

Лінійний світогляд:
«Він сказав, що я брехун, а потім звільнив мене». В цій ситуації винний — керівник.

Системний світогляд:
«Мене не задовільняла платня і я пліткував про керівницітво з колегами. Коли керівник сказав працювати по суботах, ми знову обговорили ситуацію. Здається, я багато говорив зайвого і хтось розказав про це керівнику. Він мене звільнив». В цій ситуації, коли бачимо справу ширше — відповідальні усі.


Лінійне мислення змушує нас вірити, що десь є один чинник проблеми, якого можна звинувачувати. Системне мислення стверджує, що кожна частина процесу відповідає за усі проблеми усієї системи. Однак, це не значить, що всі мають однакову відповідальність та вплив. Проте, усі мають вплив та мають значення.

До підходу системного мислення треба звикнути. Нам зручно описувати складні процеси простими словами, знаходити відповідального за проблему та дивитися на неї лише з власного боку.

Як знаходити та обирати хороші книги

Перша й найважливіша порада: неможливо знайти хорошу книгу, не читаючи.

Нехай, це звучить насмішкувато, але ті, хто запитують «як знайти хорошу книгу?», скоріш за все небагато читають, або читають поверхнево. Та хіба це має значення, якщо питання важливе й мусить мати відповідь?

По-перше, кожна прочитана книга має десятки, а то й сотні ідей, які можна досліджувати . Чим більше читаєш, тим більше можна прочитати далі. Для мене проблема не в пошуку книг — їх дуже багато — а в тому, яку книгу обрати. Про це в другому розділі статті.

Отже, проблема складається із двох частин:

  1. Знайти хорошу книгу
  2. Обрати, яку читати далі

Знайти книгу

Тут у бій йдуть особисті уподобання. У мене визначилися деякі вимоги до книги, яку хочу прочитати:

  • Не читаю книгу, якщо її не переклали мінімум 5 мовами;
  • Не читаю книгу, якщо автор вихваляє себе на обкладинці;
  • Не читаю книгу, якщо автор самостійно не використав усі свої поради;

Ці принципи допомагають мені оминати дешеві, сенсаційні книги. Не можу довіряти порадам про спорт та здоровʼя, якщо автор — товстезний курдюк.

Далі, є три способи, які завжди поповнюють мій список книг:

  1. Поради з інших книг. Автори зазвичай згадують инших авторів та їхні книги. Якісна нехудожня книга буде мати сотні посилань на инші книги наприкінці. Я зазвичай переглядаю той список, виписую поради та прочитую рецензії. Книжки, які мені сподобалися, потрапляють у мій список. Кожна прочитана книга — незамінний путівник до нових книг.
  2. Запитуйте в знайомих. Люди з радістю діляться досвідом і якщо запитати про книгу, то щиро поділяться. Звісно, якщо вони читають книги. А якщо ні, то слід задуматися, чи потрібен такий знайомий. Смаки різняться, але знайомі можуть порадити якісну книгу. Просто запитуйте, чи прочитали вони щось вартісне. До того ж, у вас буде тема для обговорення.
  3. Складені списки. Знайдіть спільноти з вашими інтересами. Зазвичай вони складають списки рекомендованих книг. Я користуюсь списками Ycombinator, Reddit Філософія та Reddit Booklist.

Обрати книгу

Якщо слідувати цим простим порадам, то список книг постійно буде величезний. Я складаю загальний список, де вже понад 100 книг, та список на рік, де зараз 40 книг.

Але як обрати, що читати далі?

  • Не читайте книги з одною темою. Чим більше читаєте книги з одною темою, тим менше отримуєте знань із кожної. Звісно, якщо ви не пишете дисертацію про ліве стегно африканського слона.
  • Перевіряйте на корисність. Чи можна ідеї з книги використати у вашому житті? Чи зробить книга ваше життя кращим? Над чим збираєтеся працювати вже завтра? Якщо сумніваєтеся — не читайте.
  • Готуйтеся до серйозних книг. Можна одразу взяти підручних із психології для 4 курсу університетів, але користі з нього нуль. Спочатку прочитайте декілька психологічних книг для широкого загалу. Часто, цього буває достатньо, якщо ви не збираєтесь відкривати практику психології та лікувати людей.
  • Відкидайте книгу, якщо 1) вона легка, 2) надто складна. Перше свідчить, що ви її переросли і нічому не навчитеся; друге, що не доросли і також нічому не навчитеся. То який сенс читати? Нехай лежить та чекає кращих часів. Завжди можна до неї повернутися.

Важко знаходити хороші книги. Але ще складніше знаходити час, щоби їх читати.

Книгозбірня в Трело

Дотримуючись порад вище, я створив окрему дошку в Трело для книг. Трело користуватися зручно, бо є додаток для смартфона та веб версія. Усе швидко синхронізується.
trello kartoteka golovonog

У дошці є три розділи: Список, План на рік та Прочитане.

  • У список кидаю будь-які поради із книг, статей та від знайомих.
  • План книг на рік складаю в січні. Це 40-50 книг, які пройшли відбір. Якщо прочитав усі, а рік не закінчився, починаю читати книги із загального списку.
  • Коли прочитав книгу, переношу в Прочитане.

Я веду нотатки з книг, які зберігаю в окремих документах у Дропбоксі. Ланку на документ додаю в картку книги в Трело.
trello kartoteka golovonog

У такий спосіб, завжди маю список книг, які збираюсь прочитати за рік та нотатки з усіх книг, що прочитав. Шукати потрібну книгу зручно — у Трело є пошук.

Користуючись нагодою, прошу поділитися 1-3 книгами, які ви вважаєте обовʼязковими до прочитання. Якщо є час, опишіть, чому радите саме ці книги.

Як створити зрозумілу структуру статті: блоки та структура

Щоб створити потужну статтю, яка буде корисною читачу та цікавою, треба працювати над структурою. Навіть найкращі ідеї нікому не потрібні, якщо вони написані на 10 сторінках у Ворді без відступів та заголовків.

Отже, як створити зрозумілу структуру.

Що таке блок

Блоки — головна частина структури статті. Як цегла у стіні.

Перша вимога до блоків — повна самодостатність. Навіть якщо блоки поміняти місцями, то вони будуть мати завершене значення.

Найкраща структура — коли кожен блок можна прочитати окремо від усього тексту і зрозуміти його головну думку. Інакше кажучи, блок — це стаття у статті.

Блоки повинні підпорядковуватися темі. Якщо тема «Як купити Айфон», то блок «чому Айфон кращий за Самсунг» — зайвий.

Наприклад, маємо тему «Як купити Айфон».

ні
так
Як купити Айфон
Як купити Айфон
чому Айфон
у магазині
замовте доставку з Амазону
чорний ринок
як уникнути шахраїв
корисні програми в Апсторі
у офіційного дистриб’ютора
на Амазоні
у Європі
на чорному ринку

Перший варіант неправильний, тому що блоки не підпорядковані темі. Вони відкривають різні теми, які повʼязані зі смартфоном в загалом, а не тільки з його покупкою. Створюється враження, що ці блоки існують тільки для того, щоб хоч якось поділити текст на змістовні частини. Орієнтуватись та швидко знайти потрібне в такій структурі важко.

Блоки другого варіанту підпорядковані темі. Зайвих блоків не має. До того ж, читачу легко орієнтуватися та знайти потрібний розділ, щоб прочитати тільки його.

Як створити план з блоками

Блок — самостійна частина.

Я можу шукати окрему тему «купити айфон на Амазоні» і коли знайду статтю, то буду читати тільки розділ про Амазон. Усі інші мене не цікавлять.

  • Коли пишемо блок, варто ставити собі запитання:
  • Чи зрозуміє читач тему блоку?
  • Чи буде йому достатньо інформації, щоб зробити певний висновок?

Якщо відповідь «так», то це хороший блок.

Невеличкий корисняк:

Кожен пункт плану — це окремий блок. Кожен блок мусить відкривати читачу якусь частину теми. Якщо блок не має важливого додатку до теми — він зайвий. Кожен блок мусить мати свій заголовок.

Підзаголовки треба писати так, щоби вони логічно продовжували тему заголовка. Поглянемо на той самий приклад з Айфоном:

Як купити Айфон

чому Айфон
у магазині
замовте доставку з Амазону
чорний ринок
як уникнути шахраїв
корисні програми в Апсторі

Підзаголовки блоків не мають логічного звʼязку із заголовком теми: «Як купити Айфон». Тому важко зрозуміти структуру статті.

А тепер дивимося на другий приклад:

Як купити Айфон

у офіційного дистриб’ютора
на Амазоні
у Європі
на чорному ринку

Підзаголовки логічно продовжують головне запитання теми: «Як купити Айфон». Одразу зрозуміло, що очікувати від статті. Орієнтуватися в такій структурі легко.

Як написати план статті

На жаль, чи на щастя, яка структура краща — знає тільки автор. Важко навчитися одного принципу та писати усі тексти з однаковою структурою та блоками. Однак, є поради, як зробити план.

  1. План повинен бути у світі читача, наприклад — виплатити кредит, купити Айфон. Розмови про «як я їздив у Флоренцію» підходять для особистих блоґів.
  2. Автор мусить знайти мету статті — допомогти, розважити, надихнути, проінформувати. Те що не допомагає досягти мети на 100% — викидати.
  3. Зрозуміти цільову аудиторію статті — вік, стать, робота, країна, проблеми, мрії. Памʼятайте, неможливо написати один текст для пенсіонерок Одеси та студенток Львова.
  4. Поділити статтю на блоки згідно з метою та описом цільової аудиторії.
    Ці кроки допоможуть подивитися на план статті згори та розібратися в деталях побудови блоків.

Картинка для соціалок:

img for social

Ось де досконала наочна структура — подивився і зрозумів: стела наглядача фортеці, Єгипет, Середній період, 11 Династія, правління Сеанкхара Ментухотепа ІІІ, 2000–1988 до Р.Х. Хіба складно?


Чому книги про мотивацію та розвиток не працюють

У 2016 я прочитав 66 книг, 12 з яких були нехудожніми. Серед того, що я прочитав були:

  • Птаха за птахою. Енн Ламотт
  • Ефект плато. Боб Салліван
  • Візуалізуй це. Девід Сіббет
  • Сам собі MBA. Джош Кауфман

Дивовижні книги, які змінили життя не однієї людини — принаймні про це написали маркетери на обкладинках. Сповнений віри, я прискіпливо робив нотатки головних ідей та порад. От тільки одна проблема — після цих книг я почував себе більш нещасним, аніж до них.

Наприклад, я прочитав книгу про те, як будувати свій бізнес. Дізнався про деталі планування, фінансування та роботи з командою. До того ж, у книзі були приклади людей, які досягли успіху, дотримуючись цих порад. Здавалося б, чого в цьому поганого та у чому проблема?

Проблема в тому, що ми не використовуємо нові знання

Справа в психології людини. Абсолютно природно хотіти змінити своє життя, порівнювати себе із досягненнями знайомих та самому хотіти зробити щось. Можливо, саме тому ми починаємо читати книги «Як заробити мільйон» та «Сам собі МВА». Але якщо не використовувати знання із цих книг, то вони приносять ще більше невдоволення.

Тобто людині легше, якщо вона не знає, як розпочати свою справу й нічого не робить, щоби її почати, аніж знає, що робити, але нічого не робить. Фух, складне речення.

Не читайте повчальні книги, якщо не плануєте використовувати набуті знання. Вони принесуть тільки нещастя.

Уже кілька років я мрію про власну базу знань, але я не можу знайти програму, яка б відповідала всім вимогам. Нічого поганого — зроблю, коли знайду. Але нещодавно я прочитав декілька статей про те, як організовувати базу знань, де автори описують власні здобутки та системи роботи з інформацією. Легко здогадатись, що раніше я почував себе краще. Тепер я ще більше хочу власну базу знань, але не можу її зробити, бо не маю програми. Замкнуте коло. Хочу, але не можу.

Що робити

Здається, що все просто — прочитати книгу й почати використовувати нові знання. Здається, що саме такий план пропонують усі сучасні книги. Насправді ж, просте прочитання книги нічого не дасть, хіба що понизить самооцінку та ще більше пригнітить. Знання треба використовувати.

Я зазвичай намагаюсь працювати з книгою. Цей процес має декілька принципів:

  • завжди робити нотатки
  • корисні поради виписувати в окрему дошку в Трело
  • одразу ж планувати коли і як використовувати нові знання
  • відкидати пораду, якщо не зможу її зараз же втілити в життя
  • якщо порада вимагає довгого втілення і впевнений, що це варто зробити, то записую в плани на майбутній рік-два-три й одразу ж починаю планувати втілення

Ці принципи дозволяють мені позбуватися відчуття, що я знаю як робити, але не роблю. Читаючи книгу, я одразу ж фільтрую ідеї, які варто використати. Якщо ідея не проходить фільтр, або я розумію, що ідея цікава, але я не впевнений, що саме це хочу робити — значить вона не для мене. Це нормально, почуття провини тут зайве.

Нові знання без застосування не просто зайвий багаж, але шкідливий багаж. З собою варто брати тільки те, що корисне та те, що точно можна використати. Усе инше можна залишити.

«Підштовхни» — Річард Талер, Кас Састейн

nudge-cover-top

★★★★

Швидкий підсумок: «Підштовхни» вчить, як будувати оточення, яке підштовхує людей несвідомо приймати кращі рішення, або рухатись у правильному напряму. Книга описує можливості побудови архітектури вибору.

Ця книга вирізняється від инших тим, що вона сфокусована на дизайні оточення загалом, а не на покращенні внутрішнього стану чи життя окремої людини.

3 уроки з книги:

1. Поштовх — це тонкий натяк, або зміна оточення, який спрямовує до певного рішення, але не примушує й не позбавляє вибору.

Ваш друг колись насміхався з вас, бо ви не хотіли йти гуляти? А зрештою ви збирались і шли на вулицю? Це поштовх.

Якщо подібне правильно використовувати, то ми можемо приймати рішення, які призводять до кращих результатів. Наприклад, якщо в магазині біля каси поставити кошик із фруктами, а не із солодощами, ми будемо купувати більше фруктів — просто тому, що вони вже на місці, а за солодощами треба буде йти. Це перевірено. І це маленький поштовх, щоби ми були здоровішими.

2. Один із найпотужніших поштовхів — щось стандартне, типове (default).

Щось стандартне — потужний поштовх, який вимагає від нас активної дії, щоби щось змінити. Іноді можна побудувати такі ситуації, коли стандартний вибір — найкращий.

Наприклад, автоматична оплата тренажерного залу. Якщо щомісячна плата буде зніматися із картки автоматично, а щоби скасовувати її треба зробити дію — зайти в онлайн банкінг та скасовувати платню, то ми будемо «змушені» = підштовхнуті до занять спортом. Зрештою, позискує наше здоровʼя та тренажерний зал, який має клієнта.

3. Коли держава використовує техніку поштовху, здобуває все суспільство.

Один із прикладів, який спрацював у Європі — боротьба із викидами вуглекислого газу.

Коли заводи були зобовʼязані подавати звіти із кількістю шкідливих викидів, їхня кількість стрімко знизилась. У законі нічного не було про вимогу знизити викиди, а лише подавати звіти. Але критики та журналісти обговорювали важливе питання для суспільства та тицяли пальцями, а бізнес природно хоче бути другом суспільству, отже, змушений був стати більш «зеленим». Їх не примушували, а спокійно підштовхнули.

Що ще можна дізнатись із книги:

  • Дві причини, чому ми приймаємо неправильні рішення
  • Чому слід купувати маленьку порцію попкорну в кіно
  • Як компанії використовують нашу сприйнятливість до підштовхування
  • Як ми можемо використовувати підштовхування, щоби досягати власної мети

Повна назва книги: «Підштовхни: покращення думок про здоровʼя, багатство та щастя» // «Nudge: Improving Decisions About Health, Wealth, and Happiness».

Українського перекладу немає.