Системне мислення: взаємозвʼязок, навчання, упередження

Landscape with Cylindrical Tower Anonymous, Italian, Roman-Bolognese, 17th century

«У кожного своя правда». Пейзаж з циліндричною вежею. Невідомий, Італія, 17 сторіччя.

Я став жертвою лінійного мислення. Протягом трьох тижнів я складав щоденний детальний план справ, відхиляючи усе, що заважало вивчати ДжаваСкрипт. Результат не забарився — стосунки з близькими стали сухі, зникло натхнення, зайняття спортом стали нестабільними. Зробивши невеличке дослідження, зрозумів, що, плануючи тиждень, забув про взаємозвʼязок подій.

Взаємозвʼязок подій — це коли а впливає на б, а б в свою чергу впливає на а. Важко було зрозуміти, що наслідки, які спостерігав, були результатом инших рішень. Тому протягнув лише три тижні. Якби я одразу увімкнув системне мислення, то вирахував би свою поразку ще до того, як почав складати плани.

Що таке системне мислення

Люди роблять багато помилок, бо дивляться на проблеми лінійно. Наприклад, згадаємо гонку озброєнь між Совєтським Союзом та Америкою.

  • Коли США дізнавалися про нову ракету комуністів, починали наздоганяти та будувати власні ракети;
  • Коли ж Совєти дізнавалися про космічну кампанію американців, починали власні космічні програми.

Тобто причинно-наслідковий зв’язок здається лінійним та має такий вигляд:

А — впливає на Б.

Ц — впливає на Д.

Насправді ж, реальність складається з циклічних причин-наслідків, які лише здаються прямими лініями. Щоби зрозуміти, що таке цикл звʼязку, розглянемо просту справу: наповнити склянку водою. Звичайне лінійне мислення підказує, що справа виглядає так:

Рука – кран – склянка – вода

Насправді ж, коли ми наповнюємо склянку водою, то стежимо за рівнем води. Коли вода досягає бажаного рівня, ми повертаємо ручку крана, все ще тримаючи склянку. Тобто процес «наповнити склянку водою» — це процес регуляції рівня води, який складається з пʼяти змінних:

  1. бажаний рівень води у склянці
  2. рівень води у склянці у конкретний момент
  3. різниця між бажаним та теперішнім рівнями
  4. позиція ручки крана
  5. сила потоку води

Ці змінні складаються у замкнутий цикл взаємопов’язаних причин-наслідків. Звичайна лінійна справа стає процесом з широкими концепціями. Це називається системне мислення. Воно дивиться на одну подію і оцінює на що вона впливає та що впливає на неї.

Ми з дитинства знаємо про причину й наслідок, але мало над тим розмірковуємо. Тож спробуємо подумати зараз.

Як навчитися системному мисленню

Щоби вийти з матриці лінійного світогляду, треба навчитися бачити кільця взаємозвʼязків. Це перший крок до перебудови мозку.

Кожна частка розповідає окрему історію усього процесу. Відстежуючи ледь помітні лінії впливу, ми можемо побачити повторення шаблонів та поведінки, що з рештою покращує чи погіршує стан системи загалом. Кожен невеликий елемент кола свідчить про взаємозвʼязки.

Позиція ручки крану регулює потік води. Будь-яка зміна цієї позиції відібʼється на рівні води у склянці та на витраченому часі. Проте, лінії звʼязків ніколи не існують окремо — завжди є попередник.

У прикладі з водою, початок дії — бажання випити води. Воно призвело до процесу: регулювання ручки крану, який регулює потік води, який змінює рівень води у склянці. Коли склянка заповнюється, мій мозок сприймає рівень води і контролює руку, яка контролює ручку крана, який регулює потік води.

Виходить, що я — причина зростання рівня води у склянці. Можемо сміливо додати у цей процес нову частину: мій мозок контролює руку, а рука контролює кран, який контролює потік води у склянку. Здається правильно. Хоча тут є помилка, яку ми звикли не помічати. Насправді, така система «від мозку до склянки» описує лише половину усього процесу в одному напрямку — лінійному.

Розумію, здається якась маячня. Тільки зрозуміли, що таке системне мислення і знову не те. Але вже близько до вирішення. Бо існує друга частина процесу: рівень води у склянці контролює мою руку. І ось тут момент істини: це речення таке ж вірне, як і попереднє «я контролюю рівень води». Так що маємо:

Я контролюю рівень води

Вона контролює мою руку

Окремо, два ці твердження однаково незавершені, але на диво правдиві в залежності від того, з якої сторони дивитися: з моєї, чи зі склянки. Важко недооцінити розділення на точки погляду, адже люди бачать більшість подій як окремі лінійні випадки, а не частини величезного кола подій. В цьому розділенні схований корінь багатьох проблем, з якими ми стикаємося у житті.

На жаль, ми усі змушені думати лінійно. Навіть наша мова не може висловлювати глибинно повʼязані процеси, а спроби їх описати призводять до ще більших непорозумінь. Нам легше та зручніше описувати проблеми лінійно, не зважаючи на те, що мало вплив на проблему, на що вона впливає, та на що буде мати вплив вирішення проблеми.

Як егоїзм шкодить мисленню

Інша проблема системного мислення — егоїзм, коли «я» — центр усіх подій. Речення: «я наповнюю склянку води» свідчить, що людина — центр справи, відправна крапка реальності.

З точки зору системного підходу, людина — одна з частин повʼязаного процесу, а не центр. Такий підхід справляє неймовірне враження і перебудовує свідомість.

Більшість філософських шкіл вчать про те, що людина — не центр всесвіту, а батьки вчили нас не брати на себе багато. Зрозуміло, що важко знайти порозуміння, коли дві сторони переконані, що винний инший.

Порівняємо два підходи:

Лінійний світогляд:
«Він сказав, що я брехун, а потім звільнив мене». В цій ситуації винний — керівник.

Системний світогляд:
«Мене не задовільняла платня і я пліткував про керівницітво з колегами. Коли керівник сказав працювати по суботах, ми знову обговорили ситуацію. Здається, я багато говорив зайвого і хтось розказав про це керівнику. Він мене звільнив». В цій ситуації, коли бачимо справу ширше — відповідальні усі.


Лінійне мислення змушує нас вірити, що десь є один чинник проблеми, якого можна звинувачувати. Системне мислення стверджує, що кожна частина процесу відповідає за усі проблеми усієї системи. Однак, це не значить, що всі мають однакову відповідальність та вплив. Проте, усі мають вплив та мають значення.

До підходу системного мислення треба звикнути. Нам зручно описувати складні процеси простими словами, знаходити відповідального за проблему та дивитися на неї лише з власного боку.