17 Березня 2017

Про вільний порядок слів у реченні

Comtesse-de-la-Chatre poriadok sliv u recenni

Портрет Марі-Шарлоти Бонтемпс з книгою. Майстриня світського портрету Елізабет Віже-Лебрен, 19 сторіччя

Існує думка, що в українській мові немає правил щодо порядку слів у реченні. Став будь-що будь-де — усе одно буде якийсь сенс. Але чи насправді це так?

Зазвичай наводять такі приклади:

Цей літак відправляються о шостій годині.
Відправляється цей літак о шостій годині.
О шостій годині відправляється цей літак.

Але якщо насправді «вільний», то треба наводити й такі приклади:

Літак цей шостій годині відправляється.
Відправляється годині літак шостій о цей.

Але ж це нісенітниця! Значить, що порядок слів не вільний.

Типологія мов — обережно, лінгвістика

Звичайно, приємно усвідомлювати, що в мові абсолютно вільна структура речення. Але чіткі правила все ж таки існують. Уперше описав загальні правила американський лінгвіст Джозеф Грінберг.

Він створив типологію мов за структурою речень. Типологія базується на місці в реченні підмета (П), присудка (Пр) та прямого додатка (Д). До речі, більшість мов світу дозволяють різні структури речень. Але типологія включає мову до певного типу за тою структурою, яка переважає в стилістично нейтральних реченнях.

Ось так виглядає типологія:

Тип
Приклад
Мова
П-Д-Пр
Він її любить
Японська, латинська, санскрит, хінді
П-Пр-Д
Він любить її
Англійська, французька, індонезійська, китайська, українська
Пр-П-Д
Любить він її
Біблійний іврит, арабська, ірландська, філіппіно
Пр-Д-П
Любить її він
Марагасі, Бауре
Д-Пр-П
Її любить він
Апалаї
Д-П-Пр
Її він любить
Варао

Так, японське нейтральне речення має структуру підмет—додаток—присудок: «яблука Іван їсть». Хоч инші варіянти також можливі.

Бачимо, що українська також має власне місце за цією типологію — підмет-присудок-додаток.

Кожна мова має свою структуру стилістично нейтральних речень. Щоби змінити змістові відтінки або посилити виразність, використовуються ишна структура.

У Зоряних війнах джедай Йода розмовляє з порушенням правил англійської мови. Це було потрібно, щоби надати мові «біблійності». На жаль, у перекладі на українську такі речення досить звичні й не мають такого забарвлення:

«Your father he is, but defeat him you must».
«Твій батько він є, але перемогти його ти повинен».

Зміна структури для виразності

Угорська мова змінює структуру речення задля виразності й забарвлення. Так, «Катерина зʼїла шматочок торту» має варіянти:

Шматочок торту Катерина з’їла — наголос на Катерині, що вона з’їла
Катерина шматочок торту з’їла — наголос на торті
Шматочок торту Катерина з’їла — наголос на числі — лише один шматочок
З’їла шматочок торту Катерина — наголос на завершеності дії
З’їла Катерина шматочок торту — наголос на завершеності дії

Схожі зміни можливі в багатьох мовах. В українській, речення «Я не хочу читати цю книгу» має варіянти:

Цю книгу читати я не хочу — наголос на саме цій книзі, яку я не хочу читати
Читати цю книгу я не хочу — наголос на саме цій книзі
Я читати цю книгу не хочу — наголос на я, а не хтось инший
Я не хочу цю книгу читати — наголос на дії «не хочу»
Не хочу я читати цю книгу — наголос на дії «не хочу»

Як бачимо, кожне речення має свою конструкцію. Змінюючи місце слова, змінюється інтонація та смисловий наголос.

Отже, порядок слів має значення. «Вільний» порядок слів не відноситься до «вільний» будь-де й будь-коли.

Застосування в тексті

На жаль, люди погано розуміють інтонацію в написаному. До того ж, люди мають різні уявлення про те, як треба висловлювати свої думки. Одне написане речення усі зрозуміють по-різному. Така наша природа. Тому не раджу гратися з порядком слів у реченні, щоби додати виразності. Краще шукайте инші засоби для передачі інтонації в тексті.

Якщо інтонацію й відтінки в реченні передає тільки порядок слів — працюйте над контекстом, а речення зробіть нейтральним.

Не примушуйте читача продиратися через текст, де експресія схована лише в думці автора. Текст мусить говорити сам за себе.

18 Лютого 2017

Труднощі перекладу

Про невдалий переклад на українську книг Стівена Кінга не чув хіба що ледачий. Багато слів пройшли через жорно журналістів, що тільки не говорили про перекладачів-невдах та халтурні видавництва. Книги вилучили, наново переклали та все ж таки видрукували вдруге. Не знаю, що здивувало видавництва більше — те, що їхні відомі перекладачі виявились дилетантами, чи те, що книжки українською хтось вдумливо читає.

Проблема ж не тільки в тому, що Кінга переклали погано. Тексти видаються дуже різні — навіть українські автори пишуть нісенітницю. Справа в тім, що майстри слова та перекладу уходять, а нове покоління майже не формується. Ситуація в сфері української літератури зрозуміла й багато разів обговорена. Видавництва дають дівчаткам-бакалаврам перекладати серйозні праці.

Щоб зробити файний переклад, недостатньо закінчити філфак і читати книжки в оригіналі.

Не буду зосереджуватися на окремому виді перекладу. Варто відкрити іменку з популярними статтями, щоб знайти достатньо прикладів для натхнення.

Яка проблема

Не дивина, що перекладач додає до тексту відсебеньки. Однак, вставлені слова роблять мову сухою й нудною. Часто в оригіналі немає моментів, фактів, ситуацій, а в перекладі є. В романі героїня в сльозах кидається до свого коханого: «Мене приголомшив той факт, що ти їдеш без мене», коли більш пасує перекласти «чому ти залишаєш мене?» або «я знепритомніла, коли дізналась, що ти їдеш без мене».

Усі регулярні, результати, речі, форми знищують текст. Не художній твір, не жива стаття, не цікава історія, а протокол засідання Верховної ради.

ні
так
Світова опінія
І це в художньому творі. Чи не простіше буде: світова думка про, або погляд на щось.
Як мобілізувати свої власні сили
Стаття про психологію. Чи не краще буде: зібрати сили, закликати на допомогу, або хоча б набратися духу, відваги.
Найкращими формами виховання дитини є регулярні розмови
Чому не використати часті, постійні розмови? Це той випадок, коли в оригіналі слова немає, а в перекладі є.
Його спроби були безрезультатними
Чому не даремні або марні? Або перебудувати речення: він даремно намагався, він марно бився. Все, що він робив, було даремне (марне) силкування (намагання).
— Будь ласка, йдіть сюди і повторіть свої слова.
— Так, я це зроблю, добродійко.
Дослівний переклад. Англієць ніколи не повторить одне дієслово двічі. Вдруге він замінить його на універсальне to do. Українською краще сказати: так, йду; так, звісно.
Саме такі речі мене і сформували
Можна ж обійтись без цих речей: саме це впливало на (сформувало) мене?
Скажу я тобі одну річ
Коли можна сказати правильно і по-нашому: ось що я тобі скажу, або я тобі скажу дещо. Значно краще, ніж англійські речі (thing).
Це послужило серйозним аргументом на користь цього рішення
Жахливе речення, де 2 слова з 7 — не українські. Звичніше та простіше написати: Тому ми так вирішили.
Ситуація викликала в мене роздратування
Хороший приклад дослівного перекладу синтаксису. Чи не природніше українською читати: я розізлився, роздратувався.
З військової точки зору цей об’єкт ніякої ролі не грає
А можна просто: цей об’єкт неважливий.

Як покращити переклад

Вже зрозуміло, що не можна довіряти імені й титулу — над текстом треба працювати як віл. Простенький переклад для лайно-іменки зробить будь-який вільний найманець (фрилансер).

Перекладати значення, а не слова
Першочергове завдання — якомога точніше перекласти значення первотвору. Часто буває так, що англійською автор говорить переконливо, а в перекладі — нечітко. Якщо синтаксис мови перекладу несумісний із мовою оригіналу, то переклад має перевагу. В художньому ж перекладі треба перекладати не лише чисте значення, але й стиль оригіналу. Це важко.

Змінювати побудову
Часто перекладений текст вимагає іншої побудови: відступи задовгі, речення однакові, розділи розпливчасті. Не бійтеся змінювати побудову тексту. Якщо текст став краще, нехай в первотворі вісім відступів, а у вас лише три.

Видаляти зайве
Це стосується будь-якого тексту, тим паче перекладу. Щоб привернути увагу читача, треба видаляти усе зайве. Можливо, порада не сумісна із художнім твором, але для всемережевих статей точно корисно. Показник якісного тексту — зосередження корисного змісту. В потужному тексті зміст має кожне речення, а кожне слово стоїть на своєму місці.

Щоб отримати хороший переклад, не бійтеся сміливо працювати над текстом. Повагу до автора та першоджерела залиште тим, хто читає в оригіналі.
31 Січня 2017

Правильні запитання в тексті

Я вмію ставити тупі запитання, які легко можна знайти в Ґуґлі. Зазвичай я так і роблю, але думаю це точно не кінець світу, якщо спитаю когось банальне. Це нормальний стан живого спілкування, але в тексті це не працює. Щоб написати зрозумілий та гожий текст, важливо ставити правильні запитання. Інакше ніхто нічого не зрозуміє, а текст буде жахливим.

Розглянемо декілька типів запитань. Почнемо з легкого.

Слабкі загальні запитання

Це найбільш поширений тип запитань. Я кличу ці запитання пошуково-писарськими, або сео-копірайтерськими. Часто бачу, як автор ставить в коротенькому тексті загальні запитання, які потребують серйозних роздумів, а відповідь можна оформити в двотомник. До того ж, ці запитання вже всі знають напамʼять, наче те «бути чи не бути?» Краще дати декілька потужних запитань, аніж одне слабке. Порада — просто переписувати тему, де загальні запитання не потрібні.

ні
так
В чому сенс життя?
Треба розглянути конкретні ситуації: діти, робота, розлучення, смерть.
Чому ми зберігаємо стільки речей, якими давно не користуємось?
Докладно дослідити й обрати одну тему: страх бідного — залишитись без речей; синдром скупчувача.
Як створити позитивний клімат у сім’ї?
Нормальні стосунки в родині створюються не за щуток пальцями. Треба звужувати тему, бо ця занадто широка.

Запитання-підтвердження

Коли автор не може зацікавити читача складнішим способом, то звертається через запитання-підтвердження, шукає допомоги у читача.

Вивчали матеріял за добу до іспиту. Більшість із нас так і чинить, хіба ні?

Прокидаєтесь від будильника, перемикаєте на 10 хвилин і завалюєтесь на подушку. Вам таке знайомо?

Спершу виглядає нормально — веселенькі теми, живі запитання. Але не для тексту. Инколи, наприклад в діялогах художньої книги, ці запитання природні. Якщо ж це стаття для всемережжя, орієнтована на широкий загал, то треба працювати над темою, змістом, стилістикою та красномовством.

Нечіткі запитання з «якщо»

Це продовження слабких запитань, коли до них додаються абстрактність й гаданість. Здається, що все зрозуміло, все правильно, але мозок від таких запитань вимикається. Текст стає нецікавим.

ні
так
Якщо вам треба дістати купу грошей для втілення ідеї, до кого звернетесь?
Вам треба купа грошей…
Якщо мрієте працювати через всемережжя, сидячи на березі Тихого океану…
Мрієте працювати…

Приклади ліворуч абстрактні, бо розповідають про ситуацію гадано з «якщо»: такого не було, але якби було, то сталося б ось що. Видаливши «якщо», ситуація стала більш реалістичною. Уникайте «якщо» в запитаннях.

Риторичні запитання

Риторичні запитання додають текстові рекламного тону. Проблема в тому, що читач не знає відповіді. Можливо він думав про щось таке, але ніколи не стикався із такою проблемою. Коли ж ви ставите риторичне запитання, читач сприймає його як натяк на рекламу. Хочете красивий текст? Не будуйте риторичні запитання.

ні
так
Ще не купили Макбук? Не впевнені, що коштує тих грошей?
Я не купую Макбук, бо дорого і я не впевнений, що опанування нової ОС коштує витрат.
Пам’ятаєте, як було у вузі? Вивчали книгу за ніч перед іспитом…
В університеті я міг вивчити цілу книгу за одну ніч перед іспитом…
Як змусити себе не лінуватися?
Ввечері я зрозумів, що пройшов цілий день, але зробив лише половину того, що планував…

Риторичне запитання на початку статті складає враження, що автор маніпулює читачем. Я не раджу так писати. Однак проблема не тільки в риторичному запитанні, а й в тому, що початок поганий і без нього. На початку тексту нецікава думка, яку автор намагається прикрасити риторичним запитанням.

Щоб стаття про Макбук була цікавою, треба працювати над змістом. Я би почав зі складностей та небезпек.

ні
так
Ще не купили Макбук? Не впевнені, що коштує тих грошей?
Одні з легкістю вивчають нову ОС і насолоджуються роботою з Макбуком. Для инших це стає справжнім випробуванням — розчарування, змарнований час і гроші. Різниця між цими людьми не в здібностях, а тому, як вони вивчають нову систему. Перевірте, чи готові ви перейти на Мак, щоб не сіяти гроші на вітер.

Ще дві поради

1. Уникайте двосторонніх запитань, коли читач може відповісти неоднаково на дві частини запитання. «Що ви думаєте про Віндоус та Мак ОС?», «Який ваш досвід з Картками Домана та методом Монтенссорі?»

2. Уникайте запитань, які потребують простої відповіді так чи ні. Стаття — не розмовний стиль, де нормальне «Ви любите парфуми?» Такі запитання не зацікавлюють, а лише відштовхують своєю хибною дружністю.

Не дозволяйте маленькому недоробленому запитанню зробити великий ґвалт в тексті.

Запитання вказують на рівень майстерності автора, його тямущість в темі та кількість часу, яку він витратив на текст.

Запитання правильні, якщо одразу ж захоплюють читача. Коли ви знаходите якісну тему, ставите правильні запитання і зробите логічну побудову — читач може проковтнути навіть трохи недопрацьований текст. Хоча не треба цим користуватись.

І остання порада. Спробуйте на секунду забути, що є хороші и погані запитання, правильні і неправильні слова. Використовувати можна будь-що, бо усе має якусь мету. Навіть найкращі слова можна застосувати доречно і недоречно. Замість того щоб відточувати засоби, відточуйте побудову.

15 Січня 2017

Тут говорять по-українськи

Англіцизми

Через засилля англіцизмів, створюється враження, що українська не має слів, щоб описати такі процеси й речі, як акаунт, атачмент, кол ту екшн, таск чи б то мітинг. Здавалося б, чому не використовувати англійський «ґайд», якщо він коротший за український «посібник».

Річ у тому, що люди, які чують чужу мову замість рідної, починають тою мовою думати. Сьогодні українська фактично насильно витиснута з цілих ланок спілкування. Це насамперед компʼютерна справа та всемережжя. Ось що можна зустріти в осідках:

«Розшарив новий мануал для мітингів. Потрібен апрув. Чекаю на фідбек від усіх. Форвардніть тим, кого немає в чаті».

Можна почути переконання, що так писати коротко й зрозуміло. Чи насправді це зрозуміло? Може й так, якщо співрозмовник знає англійську, але якщо німецьку, чи чеську? Тоді зрозуміло ось що:

«Розшарив новий мануал для мітингів. Потрібен апрув. Чекаю на фідбек від усіх. Форвардніть тим, кого немає в чаті».

Ось й маємо проблему. Може й легше вживати аватарки, мобілки, девайси, ейчари та івенти, але вони залишаються незрозумілими для більшості людей.

Слова повинні говорити самі за себе і не потребувати окремого вивчення. Якщо людина не знає слово, воно мусить бути зрозумілим з підґрунтя, чи то пак контексту.

Перекладемо наше речення українською:

Ні
Так
«Розшарив новий мануал для мітингів. Потрібен апрув. Чекаю на фідбек від усіх. Форвардніть тим, кого немає в чаті».
«Поширив новий порадник для нарад. Потрібне схвалення. Чекаю на відгуки від усіх. Перешліть тим, кого немає в гутірці».

Можливо це незвично, але точно зрозуміло.

Українські варіянти довші

Існує переконання, що українські слова, які пропонують замість англіцизмів, довші й складніші. Однак, це фальсифікація. Варто лише перевірити кількість складів:

Аксесуар (4 склади) — додаток (3 склади)
Баґ (1 склад) — хиба (2 склади)
Івент (2 склади) — захід (2 склади)
Мануал (3 склади) — порадник (3 склади)
Скріншот (2 склади) — зняток (2 склади)
Темпліт (2 склади) — шаблон (2 склади)

Хоча погоджуюсь, є й:

Ок (1 склад) — гаразд (2 склади)
Бан (1 склад) — заборона (4 склади)
Інвайт (2 склади) — запрошення (4 склади)
Пасворд (2 склади) — потайслово (4 склади)

Але чи справді важко сказати на 1-2 склади більше, однак зрозуміло для кожного? Чи все ж таки це справа звички, лінгвістичної ліні та просто загалрух (мейнстрим)?

Росіянізми

Просто-таки я не хочу виступати наперекір здоровому глузду й розумію, що сьогодні ми не можемо створити власні терміни замість усіх англіцизмів. Однак, часто ми використовуємо запозичені слова з російською вимовою, користуючись мовним секонд-гендом: бейдж замість бедж, біґборд замість білборд, клік замість клик. Якщо ж важко говорити рахівник замість компʼютера, то хоча б особовий замість росіянської мобілки можна?

Ще одна проблема — література не поширює мову й новотвори. Вплив книжок на свідомість народу жалюгідний, тиражі обмежені, вибір злиденний, бо телебачення, кіновиробництво та всемережжя мають майже стовідсотковий вплив на мову. Вони ж стали засобами англіцизації та русифікації, а не поширення та творення української. Марно й сподіватись прочитати або почути у тексті новинарів українські варіянти слів з цього тексту.

Говоримо українською, або завтра ми будемо знеособлені й загубимо те, що робить нас українцями.

Англіцизми в українській мові

Клац на знятку, щоб переглянути увесь словник

Новотвори узяті зі словника Юрка Зеленого, іменки slovotvir.org.ua та особистого словника Єгора Нагеля.

13 Січня 2017

Логічна побудова тексту

Будь-який текст має побудову: розділи із заголовками. Якщо побудова чітка, тоді текст виглядає логічним, читач легко в ньому орієнтується. Якщо автор вважає, що логіку можна прослідити в самому тексті, а заголовки неважливі — цей автор божевільний. Бо тільки розділи показують логічність статті, більше нічого.

Ось доказ. Дві побудови для однієї статті про те, як розвинути здібності письменника. Ліворуч побудова нелогічна, праворуч упорядкована:

Як розвинути письменницькі здібності

1. Моя історія
1. Читати прозу та лірику
2. Важко бути письменником
2. Безперервно писати
3. Поїздка в Тернопіль
3. Знайти підзвітного друга
4. Леся Українка
4. Придушити внутрішнього критика

Якщо текст не має логічної історії на рівні заголовків та підзаголовків — треба переписати. Не буває логічних статей з нелогічними заголовками.

Треба писати, щоб читач міг зрозуміти побудову статті тільки за заголовками.

Є ще один момент — побудова мусить бути не тільки логічною, але й торкатися життя, проблем та питань читача.

Наприклад, пишемо статтю про розвиток здібностей письменника. Обидві побудови логічні, але одна слабка, а инша сильна:

Як розвинути письменницькі здібності

1. Хто такий письменник
1. Якщо обмаль часу
2. Які здібності йому потрібні
2. Якщо не вистачає фантазії
3. Як їх розвинути
3. Якщо не вистачає словникового запасу
4. Де можна навчитись
4. Якщо заважає внутрішній критик

Відчуваєте різницю? Розгляньмо детальніше.

Побудова ліворуч зорієнтована на здібностях письменника. Вона формальна, таку структуру можна зустріти куди не кинь оком: у тексті про кредитну картку й рекламу нової Хонди. Текст говорить: «Ось є такий виріб, в нього такі параметри, розглянемо кожний з них». Може скластися, що автор хоче щось втелющити. В цілому ж, стаття може бути корисною, але нецікавою для читача, бо вона не про нього, а про виріб.

Побудова праворуч навпаки зосереджується на людських проблемах. Ось ви, звичайна людина, хочете розвинути письменницькі здібності, але не маєте достатньо часу, або заважає внутрішній критик. Можливо ви стикнулися лише з однією з перелічених проблем, а можливо з жодною. Але оскільки ситуації узяті з життя, у вас виникає зацікавленість, заголовки тримають вашу увагу. Адже людей цікавлять саме люди.

З иншого боку, я не стверджую, що побудови усіх статей варто створювати навколо людських проблем. Якщо треба технічна стаття для спеціалістів, то пишіть формально. Якщо ж стаття для широкого загалу й не має чіткої цільової аудиторії, то зробіть побудову зрозумілою.

Адже людей цікавлять саме люди.